Схема підключення насосної станції до свердловини своїми руками – інструкція, поради

Зміст:

Призначення насосних станцій
Критерії вибору
- Технічні показники
- Особливості експлуатації свердловини
Схеми монтажу
Збірка станції
Місце встановлення
Поради фахівців

Не в кожному населеному пункті, розташованому за міською межею, є централізоване водопостачання. Тому власникам котеджів та дач доводиться самостійно розв'язувати проблему з безперебійною подачею питної води. Встановлення станції водопостачання дозволить забезпечити більш комфортні умови проживання.

Призначення насосних станцій

Призначається така станція для функціонування системи водопостачання будинку, дачі, котеджу і підтримання в ній необхідної величини тиску. За рахунок її експлуатації можна облаштувати розгалужену мережу подачі води, створюючи умови для підключення побутової техніки - пральної та посудомийної машин, душової кабінки, бойлера й т. д.

Згідно зі схемою встановлення насосної станції, в ній є насос, гідробак, фільтри, автоматика та трубопровідна конструкція. Джерелом цілющої вологи при цьому є колодязь або свердловина. У деяких випадках водозабір може здійснюватися з відкритих водойм чи інших резервуарів.

Коли встановлення насосної станції на дачі потрібне для подачі води зі ставка, озера або річки, її можна використовувати виключно для поливу ділянки або інших господарських потреб. Проби води, що подається зі свердловин і колодязів, потрібно здавати в лабораторію для проведення аналізів - їх результати покажуть, чи можна нею користуватися в якості питної.

Зазвичай глибина свердловини на прибудинковій території становить приблизно 20 метрів - це оптимальний варіант для розміщення автоматичного обладнання. Така відстань дозволяє подавати рідину до точок водорозбору без застосування додаткових пристроїв.

Насосні пристрої водопостачання функціонують циклами, що складаються з двох етапів. Вода при включенні агрегату підіймається з джерела, наповнює систему і гідроакумулятор. Це відбувається до того моменту, поки тиск не досягне верхньої межі, після чого спеціальне реле відключає насос і подача рідини припиняється.

При відкритті кранів або при роботі побутової техніки, що споживає воду, її надходження здійснюється з накопичувального бака. Рідина з нього витрачається до моменту, поки не досягне нижньої позначки. Далі насос знову включається в роботу і починає закачувати воду в гідробак.

Не можна допускати, щоб кількість циклів протягом години перевищила допустиме число включень насосного обладнання, яке використовують.

Переваги встановлення водяного насоса в приватному будинку безперечні:

забезпечується автономне водопостачання;
підвищується ефективність функціонування водопостачальної системи;
обладнання та трубопровід експлуатуються в більш безпечних умовах;
є можливість створювати запас води та в разі відсутності електропостачання здійснювати її подання;
у системі підтримується постійна величина тиску і стабільний напір рідини;
збільшується тривалість служби різних побутових приладів, підключених до конструкції водопостачання;
знижуються витрати на енергоспоживання.

Крім цього, така станція володіє компактними параметрами, відносно невеликою вагою, її неважко змонтувати.

Критерії вибору

УВАГА!
Не робіть ПОМИЛОК у розрахунку!
Використовуйте будівельні калькулятори онлайн - розрахунок будівельних матеріалів та конструкцій для ремонту і будівництва швидко та точно.

Коли планується встановлення насосної станції в приватному будинку, її підбирають так, щоб вона повноцінно виконувала свою функцію, а значить, відповідала потребам людей, що живуть у ньому постійно або часто приїжджають в гості.

Перед тим, як в приватному будинку встановити насосну станцію, враховують певні критерії:

Технічні особливості обладнання.
Особливості експлуатації джерел води.

Технічні показники

Якщо заплановано встановлення насосної станції для дачі або домоволодіння, особливу увагу при її виборі звертають на продуктивність. Кращим рішенням буде конструкція, яка забезпечить необхідний напір зі свердловини, здатний задовольнити потребу у воді для побутових потреб та для присадибної ділянки.

Для комфортного проживання за містом сім'ї з 4 чоловік підійде встановлення водяної станції середньої або малої потужності. Зазвичай такі конструкції укомплектовані гідробаком, розрахованим на 20 літрів. Вони підіймають рідину зі свердловини в обсязі 2 - 4 кубометри на годину і створюють напір, рівний 45 і більше метрів.

Крім цього, перед встановленням насосної станції, при покупці враховують її розміри, рівень води при вимкненому і функціонуючому насосі, вид фільтра та перетин труб.

Особливості експлуатації свердловини

Готова станція є установкою, оснащеною поверхневим насосом, який здійснює забір води з джерела методом розрідження. Інжектор може бути вбудованим в насосне обладнання або виносним і його слід розміщувати безпосередньо у свердловині.

Якщо відбувається підключення насосної станції до свердловини своїми руками, можна використати і свердловину, і насос. Особливо така можливість актуальна, якщо він є в наявності.

Станції з вбудованим інжектором здатні підіймати рідину з глибини, що не перевищує 8 метрів, вони забезпечують напір, що становить понад 40 метрів. Оскільки для таких установок не є небезпечне потрапляння повітря, їх не завжди потрібно перед стартом роботи заповнювати водою. Вони можуть спочатку прокачати повітря, а потім воду.

Серед їх плюсів значиться надійність і висока продуктивність. Великий їхній недолік - сильний шум, тому монтаж насосної станції даного типу припустимо не в будинку, а в підсобному приміщенні з якісною звукоізоляцією.

Агрегати із зовнішнім інжектором дозволяють видобувати воду з глибини понад 20 метрів. Інжектор в цьому випадку перед тим, як під'єднати насосну станцію до свердловини, поміщають в джерело - він стає однією з частин забірної системи.

По напірному шлангу рідина потрапляє в ежектор, де в камері всмоктування утворюється область розрідження і рідина по всмоктуючому (вакуумному) шлангу направляється зі свердловини вгору. Подібні пристрої мають низький рівень шуму і відрізняються малим споживанням електроенергії, але їх ККД дорівнює не більше 40%.

Насосні станції, укомплектовані заглибним насосом, майже не шумлять. Вони можуть виконувати водозабір з будь-якої глибини та при великому віддаленні від джерела до споруди. Для них не є небезпечні невеликі протікання в трубах і підсмоктування повітря.

Але до того, як встановити водяну станцію з насосом занурювального типу, потрібно пам'ятати про важливість чистоти води, а значить потрібно потужна фільтраційна система. З мінусів варто відзначити високу ціну і виникнення труднощів при проведенні ремонту та обслуговуванні таких систем.

Схеми монтажу

Перед тим, як встановити насосну станцію, потрібно підібрати оптимальне місце для неї.

При цьому враховують:

відстань від станції до джерела;
вологість і температурний режим у місці розміщення насоса;
наявність простору для проведення ремонтних заходів та обслуговування;
можливість звукоізолювати приміщення.

Після вибору місця відбувається поетапне встановлення водонасосної станції:

Роботу починають з підготовки. Під перекачуючий насос створюють міцну основу з рівною поверхнею з деревини, бетону або цегли. Можна використати спеціальний металевий кронштейн.
Оскільки агрегат під час роботи починає сильно вібрувати, в місцях стикування труб можуть з'являтися протікання. Тому під його опори до того, як під'єднати насосну станцію, поміщають гумовий килимок або спеціальні підкладки. Для надійного кріплення ніжок можна застосовувати анкерні болти.
З метою безперебійного водопостачання, потрібно забезпечувати постійне надходження рідини з джерела. Необхідно дотримуватися інструкції, як правильно під'єднати насосну станцію до свердловини, захистивши її від промерзання. Для цього риють пряму траншею в напрямку від джерела до фундаменту будинку для укладання в неї труб, краще з перерізом 32 міліметри.
Труби прокладають нижче позначки промерзання землі. При формуванні траншеї враховують ухил у напрямку водозабору. Коли ґрунтові води залягають близько до поверхні, труби розміщують вище від критичної позначки, але одночасно утеплюють або застосовують нагрівальний кабель.
При розташуванні трубопроводу над поверхнею землі потрібна якісна теплоізоляція й обігрів, для цього можна використати мінвату на базальтовій основі.
Перед тим, як під'єднати до водопроводу насосну станцію, комплектують водозабірний вузол з поверхневим приладом і вбудованим ежектором, приєднавши до кінця труби з поліпропілену разом зі зворотним клапаном і металевою сіточкою, яка виконує роботу фільтра грубої очистки. Зворотний клапан забезпечує стабільне наповнення труб водою. Для його фіксації використовують муфту з зовнішньою різьбою. При експлуатації заглибного насоса потрібна лише труба та зворотний клапан - в ньому вже є фільтр даного типу.
Насос важить чимало, тому, щоб його підвісити потрібен міцний трос. Опускаючи водозабірний вузол конструкції з поверхневим насосом, враховують, що проміжок між ним і дном колодязя або свердловини повинен становити мінімум 1 метр. Для заглиблення агрегату відстань дорівнює 0,5 метра.
Далі, відповідно до схеми підключення насосної станції, розміщують гідроакумулятор і блок керування з застосуванням пятививідного штуцера, його розміщують в зручному місці напірного трубопроводу. Потім до нього монтують реле тиску і манометр. Накопичувальний бак стикують з боковим входом штуцера.
Всі елементи обв'язки насосної станції є складними вузлами, і поломка одного з них призводить до несправності системи водопостачання. З цієї причини на кожній ділянці встановлюють запірну арматуру, щоб була можливість виконувати локальний ремонт, відключивши певну частину конструкції. Найкраще це робити з використанням крана типу американка.
Бажано заздалегідь передбачити можливість злити воду з системи. Тому в трубопроводі роблять відвід трійника зі зливним краном. На водоподаючу гілку монтують фільтр грубого очищення, а на напірну - тонкого очищення.
Потім споживачів підключають до станції, першим з них буде колектор.
Електродвигун насоса характеризується великою потужністю, тому для нього треба виділяти окрему лінію живлення. Електрична схема підключення насосної станції передбачає наявність заземлення та підключення стабілізатора напруги.
У процесі монтажу потрібно перевірити величину тиску в повітряній камері гідроакумулятора. Його значення в порівнянні з тиском включення агрегату повинно бути на 10% нижче. Налаштування виконують у робочому режимі. Попередні значення для бака місткістю 20 - 30 літрів це 1,4 - 1,7 бара, а при обсязі 50 - 100 літрів 1,7 - 1,9 бара.
Коли виконують встановлення своїми руками насосної станції з виробом поверхневого типу, перед стартовим запуском потрібно заповнити робочу частину системи. З заливного отвору, який знаходиться у верхній частині насоса, викручують заглушки. Коли трубопровід укомплектований заливною лійкою, використовують її. Воду заливають, поки та не починає витікати, і тоді щільно прикривають вентиль.
Насос в процесі запуску підключають до електроживлення. Для видалення залишків повітря, що потрапило у воронку, відкривають вентиль на трубопроводі.
Потрібно не тільки знати, як правильно під'єднати насосну станцію, але і як виконати запуск. Після її включення з вихідного отвору напірного трубопроводу або відкритого водопровідного крана повинна з'явитися вода. Коли цього не відбувається, насос зупиняють, доливають воду і знову його запускають. Після вдалого старту обладнання його обкатують і виконують налаштування реле тиску і гідроблоку. Найчастіше, регулювання реле тиску на насосній станції виконується спеціалістом.

Збірка станції

Щоб провести збірку насосної станції, слід зрозуміти, що вона собою представляє і як функціонує.

Станція має такі основні вузли:

відцентровий насос, що відкачує і транспортує воду в будинок;
реле тиску;
гідробак, запобігає гідравлічному удару;
електродвигун, приєднаний до реле і насоса;
манометр для контролю тиску;
система забору зі зворотним клапаном;
магістраль, що з'єднує насос і водозабірний пристрій.

Монтаж цих вузлів виконують відповідно до схеми водопостачання насосної станції приватного будинку.

Реле тиску регулює його величину в системі. Коли воно нижче необхідного параметра, насос запускається, а якщо вище, тоді вимикається. За допомогою манометра здійснюють коригування тиску. Обов'язковий елемент будь-якої схеми станції водопостачання для дому - гідроакумулятор. Його іноді замінюють накопичувальним баком, але подібна конструкція вважається застарілою.

Місце встановлення

Зазвичай насосну станцію збирають в опалювальному приміщенні. Ідеальним місцем буде котельня з добре облаштованою звукоізоляцією. Існують й інші варіанти, як встановити станцію водопостачання. Нерідко її розміщують в цокольному поверсі або в підвалі, але за умови їх тепло-, звуко - та гідроізоляції. Можна також використати спеціальний короб - його поміщають в підполі з люком, що забезпечує доступ до техніки.

Для розміщення станції в колодязі використовують платформу. Її монтують нижче рівня промерзання землі. При цьому конструкцію колодязя слід утеплити зверху. Але подібний спосіб розміщення водяної станції відрізняється проблематичним доступом до неї.

В кесоні для насосної станції також можна передбачити місце. Для цього навколо свердловини споруджують будівлю, заглибивши нижче рівня промерзання ґрунту. Кесон закривають і у поверхні землі теплоізолюють. Для обслуговування буде достатньо облаштування невеликого люка.

Також можна побудувати будиночок для насосної станції або розмістити обладнання в прибудові. Якщо це окрема споруда, її необхідно не тільки утеплити, але й в холодну погоду обігрівати.

Самостійно виконаний монтаж дозволяє значно скоротити витрати на облаштування насосного обладнання. В залежності від виду джерела застосовують різні схеми підключення водяної станції. Правильне встановлення залежить, в тому числі й від дрібних елементів, таких як сальник, зворотний клапан, фільтри й т. д.. Вони дозволяють поліпшити та зробити роботу насосного обладнання більш тривалими.

Поради фахівців

Коли, завдяки експлуатації станції, у домашньому господарстві не налагоджено безперебійне водопостачання, її в обов'язковому порядку потрібно періодично обслуговувати. Перш за все, потрібно відслідковувати стан, в якому знаходиться фільтр грубого очищення. При необхідності його потрібно очистити.

Якщо цього не виконувати, продуктивність обладнання буде знижуватися, а вода надходитиме ривками. Коли фільтр виявиться повністю забитим, насос стане працювати вхолосту, після чого вимкнеться. Частота очищення залежить від кількості домішок, наявних у воді.

Бажано один раз на місяць після встановлення водяної станції перевіряти тиск в повітряному відсіку гідробака. Аналогічно слід чинити в разі консервації на зиму, проведення ремонту, простою. Його величина повинна складати 1,2-1,5 атмосфери. При необхідності підкачують повітря автомобільним насосом або компресором.

Коли станцією користуються виключно в теплу пору року, з неї потрібно злити воду до настання заморозків.

Якщо всі рекомендації, як правильно встановити насосну станцію, прописані в інструкції, виконані, та обладнання підключено для налагодження і визначення величини тиску, при якому вона вимкнеться, в приймальний пристрій виливають два літри води та запускають агрегат. Коли станція відключиться, потрібно зафіксувати тиск рідини. Також слід знати цей параметр при автоматичному запуску агрегату.

Станція при певному тиску рідини може не відключатися. Впоратися з цією проблемою можна за допомогою гвинтів на реле тиску. Вони коригують ступінь стиснення пружин. Для цього спочатку знімають на пристрої кришку, потім у бік «плюсу» або «мінуса» підкручують гвинт з літерами «ІН». Щоб регулювати тиск, при якому запуск стане проводитися автоматично, треба використати гвинт, позначений літерою «Р».